Як готуватися до Святого Причастя

ПІДГОТОВКА ДО СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

До таїнства Святого Причастя необхідно підготувати себе говінням, тобто: молитвою, постом, християнським, смиренним настроєм душі, поведінкою та сповіддю.

МОЛИТВА ДОМАШНЯ ТА ЦЕРКОВНА

Той, хто бажає достойно причаститися Святих Христових Таїн по­винен почати, хоча б за тиждень, молитовно готувати себе до цього: більше і старанніше молитися вдома вранці та ввечері, а також, по мож­ливості, кожен день на протязі тижня вранці та ввечері відвідувати цер­ковне Богослужіння. Якщо робота або державна служба не дозволяє регулярно відвідувати Богослужіння, то потрібно ходити на скільки доз­воляють обставини.

Для того щоб достойно підготуватися до Святого Причастя існує особливе «Правило до Св. Причастя», яке знаходиться у більш розши­рених молитвословах. Воно включає в себе канон покаянний Іісусу Сладчайшому, канони Пресвятій Богородиці та Ангелу Хранителю, канон та молитви до Св. Причастя, молитви на сон грядущим, які необхідно вичитувати напередодні ввечері, а зранку - ранішні молитви, та молит­ви до Св. Причастя.

ПІСТ

З молитвою поєднується піст, тобто: утримання від скоромної їжі – м'яса, молочних продуктів, масла, яєць – і, взагалі, стриманість у їжі. Потрібно їсти та пити менше звичного.

НАСТРІЙ ТА ПОВЕДІНКА

Той, хто готується до Св. Причастя, повинен пройнятися глибоким розумінням своєї гріховності, убогості, нікчемності перед Богом та не-достоїнства. Повинен з усіма примиритися і берегти себе від відчуття злоби, роздратування, утримуватися від осудження та інших непотріб­них думок, та розмов, відмовитися від відвідування розважальних місць та домів, що може призвести до гріхопадіння. Повинен роздумувати про велич Таїнства Тіла і Крові Христових, проводячи, на скільки можливо, час наодинці, в читанні Слова Божого та книг духовного змісту.

СПОВІДЬ

Бажаючий причаститися повинен посповідатися. Краще це зробити, ще напередодні дня Причастя до чи після вечірнього Богослужіння–при­нести щире розкаяння у своїх гріхах перед священиком, щиросердечно розкривши свою душу і не приховуючи ні одного вчиненого гріха. Перед сповіддю необхідно примиритися як з тими, хто нас образив, так і з тими, кого ми образили – смиренно попросити у всіх прощення. Просити прощення потрібно звично у такій формі: «Прости мене, грішника (-цю), що згрішив (-ла) перед тобою», на це прийнято відповідати «Бог тобі про­стить, прости і ти мене грішного (-у)». Під час сповіді краще не чекати запитань священика, а самому розповідати все, що гнітить душу, ні в чому себе не виправдовуючи і не перекладаючи провини на інших. Для того, щоб позбутися неправильної соромливості у сповіді своїх гріхів, їх можна написати на папері і, у крайньому разі, подати священику під час, сповіді.

Посповідавшись, необхідно прийняти тверде рішення не повторюва­ти знову своїх гріхів. Є добрий звичай – після сповіді, звечора і до Св. Причастя не їсти і не пити. Безумовно, це забороняється після півночі. До утримування від їжі та пиття перед Св. Причастям потрібно привчати і дітей з самого раннього віку.

ПЕРЕД, ТА ПІД ЧАС СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

У церкву необхідно прийти заздалегідь, до початку читання Часів. Під час Божественної Літургії, після того, як проспівають «Отче наш...», до відкриття Царських Врат і виносу Святих Дарів, потрібно наблизити­ся до сходинок Алтаря та очікувати виносу Св. Дарів, коли відкриються Царські Врата і диякон виголосить: «Со страхом Божиїм і вєрою, пріступітє». Першими причащаються (а також підходять до хреста, по­мазання) братія монастиря, потім діти, за ними чоловіки і у кінці жінки. Підходячи до Чаші, потрібно завчасно зробити земний поклін, а у Неділю та великі Господні свята - поясний поклін, доторкнувшись рукою підлоги, і скласти навхрест руки на грудях - праву поверх лівої. Перед Св. Чашею ні в якому разі не хреститися, щоб випадково не штовхнути Святої Чаші, виразно вимовити своє повне християнське ім'я, широко, відкрити рот і благоговійно, з повним усвідомленням святості великого Таїнства, прийняти Тіло і Кров Христову і відразу ж проковтнути.

ПІСЛЯ СВЯТОГО ПРИЧАСТЯ

Прийнявши Святі Тайни, не хрестячись, треба поцілувати край Свя­тої Чаші та відразу підійти до столика з теплою водою, щоб запити і з'їсти часточку просфори.

До закінчення Богослужіння з церкви не виходити, але обов'язково вислухати «подячні молитви після Св. Причастя». У цей день - день Св. Причастя не їсти дуже багато, не упиватися спиртними напоями і взагалі, вести себе благоговійно та благочинно, щоб достойно зберегти в собі. благодать Причастя».

Все, що вище зазначено, є обов'язковим і для дітей, починаючи з семилітнього віку, коли діти вперше приходять сповідатися, але і до цього віку батькам, наскільки можливо, - потрібно привчати дітей до Причас­тя таким чином.

КОЛИ НЕ МОЖНА ПРИЧАЩАТИСЯ

До Св. Причастя не можна приступати: тим, хто ворогує з своїм ближнім; нехрещеним; тим, хто не носить постійно натільного хреста; тим, хто не був напередодні на вечірньому Богослужінні і хто не спові­дався; тим, хто зранку їв; хто запізнився на Божественну Літургію, хто не постився і не читав Правила до Св. Причастя; жінкам, стан здоров'я яких чи зовнішній вигляд не дозволяють бути у церкві, а саме: в період місяч­ного очищення, з непокритою головою, у штанах, з косметичними прикрасами на лиці і, особливо, з нафарбованими губами. Також неправославним, хто відвідує приходи неканонічних розкольницьких церковних угрупувань. Такі люди повинні принести покаяння  в тому, що свідомо або несвідомо перебували у розколі і цим нехтували божественним вченням про єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву, порушуючи постанови Вселенських Соборів.

ПРИКЛАД СПОВІДІ ПЕРЕД ДУХОВНИКОМ

Сповідаю я, великий грішник (-ця) (ім'я ), Господу Богу Вседержителю, во Святій Трійці славимому і поклоняємому Отцю і Сину і Святому Духу всі мої гріхи вчинені волею та неволею, словом або ділом, або по­мислами.

Согрішав: невиконанням своїх обітниць, які давав при Хрещенні, але у всьому я збрехав і порушив, та непотрібним себе перед лицем Божим сотворив; маловір'ям, невір'ям, сумнівом, коливанням у вірі, які навіює; ворог нашого спасіння проти Бога та Святої Церкви, зарозумілістю, самовпевненістю, забобонами, гаданням, недбанням про своє спасіння і відчаєм, надією на самого себе та на людей більше, ніж на Бога; забував про правосуддя Боже та не мав достатньої відданості волі Божій, непокірливістю Промислу Божому, впертим бажанням, щоб все було по­–моє­му, догоджав людям з корисними цілями; пристрастю до тварин та речей; небажанням пізнання Бога, волі Його, віри в Нього благоговінням  до Нього, страху перед Ним, надії па Нього і ревності до Його слави, невдячністю Господу Богу за всі Його великі благодіяння, які Він подає, не пам'ятав про них; ремством на Бога, малодушністю, зневір'ям, жорстокістю серця, не мав до Бога любові, ні страху; невиконанням святої волі Його; поневоленням самого себе пристрастями: любострастям, користолюбством, гордістю, самолюбством, бажанням слави, честолюб­ством (бажання поваги до себе), любостяжанням (любов до речей), чревоугодієм, лакомством, їв без молитви, об'їдався, пияцтвом, пристрас­тю до азартних ігор, видовищ (кіно, цирк, театр) і місць розваги; бож­бою, невиконанням обіцянок, примушуванням інших божитися і клясти­ся, хулою на Бога та на святих, кощунством, прикликанням Божого імені всує (у поганих ділах, бажаннях); зневагою до праздників Божих, не хо­див у храм Божий через лінь та нерадіння, неблагоговійним стоянням у храмі Божому, розмовами та сміхом, неуважністю на богослужінні до читання та співу, блуканням думок, ходив по храму під час богослужін­ня, передчасно виходив з храму, у нечистоті приходила у храм і доторка­лася до його святинь; нерадінням до молитви, залишав читання ранішніх та вечірніх молитв, неуважною молитвою, не читав Святого Євангелія, Псалтирі та інших божественних книг; утаював гріхи на сповіді, самовиправдовуванням у них, не примирившись з своїми ближніми, прихо­див на сповідь, і в такому гріховному стані насмілювався приступати до Причастя; порушенням постів та постних днів (середи та п'ятниці), не­дбалим та неблагоговійним зображенням на собі хресного знамення; не слухав добрих порад, лінністю; неповагою до батьків та старших за віком людей, зухвальством, непокорою; не мав любові до ближнього, нетерпе­ливістю, образливістю, роздратуванням, гнівом, спричиняв шкоду ближ­ньому, упертістю, ворогуванням, відплачував злом за зло, не прощав образи, злопам'ятством, ревністю, заздрістю, бажанням зла ближньому, бажанням помсти, осудом, наклепами, хабарництвом, неспівчуттям до нещасних, немилосердям до бідних, скупістю, користолюбством, не­вірністю, несправедливістю, жорстокосердям; лукавством щодо ближніх, обманом, нещиро поводився з ними, підозрою, двоєдушністю, насмішка­ми, брехнею, лицемірною поведінкою з іншими та улещуванням; нестримуванням свого язика, пустослів'ям, сміхотворством, розголошенням гріхів, недоліків ближнього, спокусливою поведінкою, вільністю у по­ведінці; забував про майбутнє вічне життя, не пам'ятав про свою смерть та Страшний Суд, нерозумною пристрастю до земного життя та насоло­дою ним; нестриманістю своїх душевних, та тілесних почуттів, пристрас­тю, безсоромним спогляданням на осіб іншої статі, вільною поведінкою з ними, блудом і зрадою в подружньому житті, бажанням подобатися та спокушати інших; не мав прямодушності, щирості, простоти, поваги до інших, обережності та стриманості в словах, не мав любові, невинності, скромності у словах та діях, чистоти серця, милосердя та не мислив ви­конувати волю Божу, та про спасіння своєї душі; (тут потрібно назвати ще гріхи, які обтяжують душу), всіма ділами, почуттями яких не пам'я­таю, у яких каюсь і прошу прощення.

Назвавши гріхи, потрібно уважно вислухати відповідь священика, який після всього прочитає молитву про прощення гріхів.

Повернутися назад